Блоги

Як надаються медичні послуги у Вишневому, я переконалася на власному досвіді. Спочатку намагалася записатися до офтальмолога, однак жінка в реєстратурі сказала, що офтальмолога поки що немає, треба чекати два тижні, може він і з’явиться.
Цього часу в мене не було, тому що проблеми з зором для журналістки інтернет-видання, це, фактично, втрата роботи. Довелося звернутися до платного спеціаліста у Києві, що коштувало мені 390 гривень (це тільки консультація, без ліків).

Офтальмолог сказала, що проблеми з зором може давати шия, то треба звернутися ще до невролога. Консультація платного невролога вже у Вишневому коштувала мені ще 290 гривень. Невролог призначила додаткове обстеження шиї на МРТ та доплері, якіх у Вишневому взагалі немає. Довелося їхати в Київ, при цьому це всюди платна послуга, яка коштувала ще 1300 гривен.

Після оплати ліків, які призначила офтальмолог, та обстеження по направленню невролога, грошей на подальше лікування майже не залишилося, то ж вирішила знову піти в безкоштовну місцеву поліклініку. Одразу піти до невролога – не варіант, без направлення терапевта з тобою розмовляти ніхто не буде.

Живу я на кордоні з Крюківщиною, від більшості міста наш мікрорайон відділяють залізничні колії. Дільничний терапевт цього мікрорайону приймає в амбулаторії на вулиці Щорса.

Терапевт мене прийняв безкоштовно, подивився на обстеження та дав направлення до невролога. Черги тут також майже не було. В реєстратурі амбулаторії мені сказали, що невролог приймає тільки по понеділках, вівторках та середах. «Пощастило», подумала я, адже в той день була саме середа. Але виявилося, що невролог веде прийом тільки в поліклініці на вул. Жовтневій. Похід з амбулаторії на Щорса до поліклініки на Жовтневій забрав в мене близько 25 хвилин. Важко уявити, як себе почувають літні хворі люди, які вимушені долати такі маршрути.

Справа в тому, що маршрут громадського транспорту на цьому напрямку взагалі відсутній. Щоб дістатися з амбулаторії до поліклініки, треба подолати височезний міст, який точно не розрахований на хворих людей або батьків з візочками.

Тому багато жителів міста, ризикуючи життям долають майже десяток колій навпростець.

Адже йти до безпечного переїзду без мосту – це ще додатковий крюк в кількасот метрів. До речі про доступність. В місцевій амбулаторії чомусь забороняють матусям заходити всередину з візочками.

В поліклініці на Жовтневій такої вимоги немає, там взагалі все дуже охайно, гарний пандус, тепло чисто та навіть є пластикові вікна.

Але коли я підійшла до реєстратури, жінка у віконці дуже голосно та роздратовано прокричала мені «Невролог сегодня есть, но он принимает только предприятия, поэтому приходите в понедельник! И прием невролога только по талонам, которые надо брать заранее!!!».
Я запитала, чи можу я сьогодні взяти талон на наступний понеділок. Але співробітниця поліклініки ще голосніше прокричала, що це взагалі неможливо. «Талоны на понедельник можно брать только в понедельник с 7:30 утра! И то еще неизвестно, будет прием или нет!».

Я запитала, чому невролог не має сталого графіку і чому його прийом може не відбутися. «Вы что не понимаете, невролог работает на полставки, а вы сейчас наберете заранее талонов, а потом вообще не придете!», - продовжувала кричати жіночка у віконці.

СРСР закінчився більш ніж чверть століття тому, але в голосі цієї жінки він виплеснувся на мене в повному обсязі. Я зрозуміла, що не можу чекати ще п’ять днів без допомоги. І зайшла у чергову платну клініку, яка знаходиться неподалік. Прийом невролога тут коштував мені 200 гривень, плюс довелося заплатити ще за ліки, які вона прописала. В план лікування увійшло п’ять днів уколів, щоб забрати гострий приступ та біль.

Але уколи в платних кініках теж платні. І за них треба платити окремо. 25 гривень за один укол. А мені їх потрібно два на день. Я вирішила знову повернутися в безоплатну поліклініку і вибити собі хоча б безкоштовні уколи. В реєстратурі вже сиділа інша жінка, вона була більш ввічлива, та не кричала на мене. Але вона пояснила, що для того, щоб отримати безкоштовні уколи, призначення лікаря з приватної клініки недостатньо. Треба піти знову до свого терапевта, щоб вона подивилися в призначення платного лікаря, та написала направлення на уколи.

Тобто в той день це зробити було вже неможливо, бо в терапевта вже закінчився прийом. А в наступний день цей прийом починався після обіду. Виходить, щоб розпочати лікування, треба було чекати майже півтори доби, потім йти на Щорса, щоб отримати папірець з направленням на уколи, а потім йти знову на Жовтневу, щоб тобі ці уколи зробили. При цьому, коли в тебе все болить, чекати півтори доби - це занадто довго. Тому я знову пішла до платної клініки і зробила собі необхідні уколи. Просто в мене є поки що можливість заробляти гроші собі на платне лікування, а що робити тим, в кого їх немає?

До речі, через тиждень я знову спробувала попасти до невролога в місцевій поліклініці. Але об 11 годині ранку в понеділок квитків на прийом вже не було. «Треба приходили о 7:30, вставати в чергу, щоб отримати квіток на прийом в цей день. Але час прийому може бути назначений й ближче до обіду», - сказали мені в реєстратурі. Тобто, щоб отримати консультацію лікаря, йти до поліклініки доведеться два рази за день. І ще один момент, який дратує найбільше. Навіщо я вже багато років плачу податки в бюджет зі всіх своїх гонорарів, якщо мне все одно доводиться ходити постійно до платних лікарів?

В найближчих планах написати запит в місцевий департамент охорони здоров’я про те, яких ще профільних лікарів не вистачає у Вишневому, і як зробити так, що вони вели прийом постійно і по сталих графіках. Крім того, з впровадженням децентралізації можливо на місцевому рівні прийняти якісь заохочувальні заходи для лікарів, адже населення міста постійно зростає.

Ось вже навіть в деяких селах місцева влада заохочує лікарів безкоштовним житлом та навчанням.

Невже у Вишневому, на таку кількість новеньких багатоповерхівок, які заселяють потенційні платники податків, неможливо залучити хоча б по одному профільному спеціалісту, щоб люди мали можливість отримати допомогу не тільки в терапевта?