День розуміння мами

День розуміння мами

От і знову на порозі 8 Березня. Свято весни, надії, добрих сподівань, що офіційно відзначається як Міжнародний день усіх жінок: сестер, бабусь, подруг, колег… Але ще з раннього дитинства цього дня з особливою увагою і шаною ми вітаємо маму. Хоч у календарі Дню матері відведено окрему сторінку, в перші березневі дні цю рідну й дорогу людину вшановують не менш велично.

Мама, матуся, неня, матінка, мамочка, мамулечка… Так по-різному, але з однаковою любов'ю і ніжністю, можна називати одну-єдину людину, яка подарувала нам життя і незмінним янголом-охоронцем іде по ньому. Коли ми вперше відкрили очі, то побачили мамину посмішку – добру, життєрадісну. Коли ми вперше впали, то відчули мамині руки – незвично міцні, надійні, такі, що здатні захистити від усього лихого й небезпечного. Коли вперше захворіли, то відчули дотик маминих обіймів – широких і теплих, як літні сонячні промені. Коли ми виросли - вперше почули мамину молитву і вперше побачили мамині сльози…

Мама вміє приховувати сльози. Її душа, безмежна і щира, плаче лише від великого щастя або нестерпного болю. Болю, якого, часто не усвідомлюючи, завдаємо ми самі. Мама завжди знаходить сили боротися за нас – думками, вчинками, серцем. І кожна наша невдача додає срібла її волоссю, а кожен успіх окрилює.

Мами плачуть, коли ми вимовляємо перше слово, коли робимо перший крок і, заплутавшись на рівному місці, падаємо. А потім садочок, школа, університет, армія, одруження… Діти по-різному розуміють мам, але часто однаково реагують на їхні сльози: «Ну, мам, ну чого ти. Немає причин плакати». Або: «Ну, перестань, все ж добре». Ми даруємо мамам квіти, подарунки. Їдемо – і знову повертаємося з новими радощами й печалями до однієї-єдиної людини, яка точно ніколи не осудить і все пробачить. Добре розуміючи це, знову біжимо, спотикаємося, падаємо, піднімаємося… Живемо в буденній суєті, не завжди вчасно відповідаючи на мамині дзвінки, сприймаючи їх як менш важливі. Та й не надто замислюємося, чому її голос сумний, а очі вологі, коли ми знову вирушаємо в дорогу, приїхавши лише вчора…

Але прокинувшись одного ранку в обіймах пухкеньких ручок вже свого малюка з курносим носиком, що так чарівно сопе і посміхається уві сні, щось змінюється. Мимоволі згадуєш маму…

Діти думають, що розуміють мам. Але справжнє розуміння з'являється лише після того, як вони самі стають батьками. Бережімо наших мам, і хай наші діти оберігають нас!

Автор: Валентина КОЗАК

  • 14:10
  • 559
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...