"Почесні громадяни міста Вишневе" - Хто вони?

"Почесні громадяни міста Вишневе" - Хто вони?

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» присвоюється мешканцям міста Вишневе, регіонів України, громадянам інших країн, які зробили видатний внесок у розвиток міста Вишневе, піднесення його статусу, або в знак великої поваги до їх політичної чи громадської діяльності. Положення про звання «Почесний громадянин міста Вишневого» було затверджено рішенням ХXІІ сесії ХХІV скликання від 21 травня 2004 року. Особам, яким присвоюється це звання, вручається відповідне Посвідчення Почесного громадянина міста Вишневого, Диплом Почесного громадянина міста Вишневого, нагрудний знак «Почесний громадянин міста Вишневого».

Сьогодні місто налічує 7 осіб, яким присвоєно це звання. Безперечно, це – гідні громадяни України, люди, що примножили славу нашого міста, зробили вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, збереження культури, здоров’я містян, чия багаторічна благодійна, суспільна, просвітницька та громадська діяльність одержала беззаперечне визнання громади нашого міста!

1. Анатолій Олександрович Гошко

Гошко Анатолій

Народився 24 червня 1954 року на Полтавщині. Закінчив Харківський юридичний інститут, після чого працював слідчим, на керівних посадах в УВС Київської області та Міністерстві внутрішніх справ України, Адміністрації Президента України. Кандидат наук з державного управління, доктор філософії МАУП, автор 15 книг, 8 з яких є монографіями; полковник міліції, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, у свій час займав посаду заступника голови «Асоціації міст України»; удостоєний державних нагород «За заслуги ІІІ ступеня», літературної премії Національної спілки письменників України імені Остапа Вишні; за широкий спектр застосування нововведень нагороджений міжнародною нагородою «Золотий ягуар», міжнародною Золотою медаллю Платона «За видатні досягнення в прогресі суспільства». Має 15 церковних нагород, зокрема, повний кавалер ордена Рівноапостольного Князя Володимира «За старанні труди і на славу Святої Церкви»; за заслуги перед Українською православною церквою предстоятелем Української православної церкви митрополитом Володимиром нагороджений орденом святого великомученика Георгія Побідоносця.

З 1991 року Анатолій Олександрович працював в органах місцевого самоврядування: спочатку на посаді заступника міського голови Вишневої міської ради, а з 2002 року обирався на посаду міського голови упродовж двох скликань. 2002 рік був початком масштабних змін у благоустрої міста. В цьому році започатковано соціальні програми, спрямовані на розвиток Вишневого. Разом із командою однодумців Анатолієм Гошко здійснено реконструкцію зовнішнього освітлення міста, забезпечено цілодобову безперебійну подачу власної холодної і гарячої води, започатковано ремонт доріг. Сформульовано і прийнято пріоритетну мету діяльності міської влади і громади – зробити Вишневе найкращим містом в Україні. Прийнято ряд соціальних програм: програма допомоги для соціально-незахищених верств населення «Турбота»; «Програма розвитку фізичної культури і спорту»; «Культура –духовне багатство нації»; Комплексна програма профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю, згідно якої діє ГФ «Спецзагін «Дельта»». Реорганізовано, шляхом злиття, комунальні підприємства, що обслугували населення в КП «Управління міським господарством».

Реалізовувалися програми з благоустрою: «Двері», «Вікна», «Дах», «Дитячий та спортивний майданчики», проводилася робота з озеленення, благоустрою, асфальтування та освітлення прибудинкових територій, ремонт ліфтового господарства. Проведено реконструкцію доріг і тротуарів за програмою «Дороги». Модернізувалися підприємства «Вишнівськтеплоенерго» та «Вишнівськводоканал». Щорічно оновлювалися мережі теплопостачання. Реконструйовано водогін за новітніми технологіями по вул. Жовтневій (зараз Європейська). Діє програма з енергозбереження. В місті створено Духовну раду з представників різних релігійних конфесій. Розроблено і затверджено герб міста.

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Гошко Анатолію Олександровичу присвоєно рішенням ХХІІІ сесії ХХІV від 21.06.2004 року.

Анатолій Олександрович помер 8 січня 2011 року на 57-му році життя.

2. Колібабчук Володимир Захарович

Колібабчук Володимир

Народився 5 травня 1936 року в с. Стетківці Чуднівського району Житомирської області. Після закінчення філологічного факультету Житомирського педагогічного інституту ім. І.Я. Франка працював учителем української мови та літератури в с. Грузьке Макарівського району Київської області. З 1973 року – директор Боярської середньої школи № 2 Києво-Святошинського району, з 1975 - очолював районний відділ освіти.

У 1986 році Володимира Захаровича переведено на посаду директора Вишнівської ЗОШ №2, де під його керівництвом було здійснено добудову школи на 460 учнівських місць. З 1993 по 1996 рік очолював Києво-Свя-тошинський районний відділ освіти, організував будівництво 18-ти шкіл та 14-ти дитячих дошкільних навчальних закладів. Вивчав питання демократизації та гуманiзацiї управління закладами освi¬ти, підвищення рiвня їхньої науково-методичної дiяльностi, попереджен¬ня правопорушень серед дітей, забезпечення їхнього соціального захисту.

За досягнення значних успіхів у навчанні і вихованні учнівської молоді удостоєний почесного звання «Заслужений вчитель України» (1993), член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. Нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України», численними грамотами Міністерства освіти і науки України, медаллю А.С. Макаренка, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». Автор понад 50-ти наукових робіт. У 2004 році за вагомий особистий внесок у соціальний та духовний розвиток міста Вишневе, великі досягнення в професійній і громадській діяльності, вклад у розвиток системи освіти, за безмежну відданість громаді міста, з яким пов’язана його доля, було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вишневого». Помер у 2010 році.

2012 року на фасаді будівлі Вишнівської загальноосвітньої школи № 2 Колібабчуку Володимиру Захаровичу відкрито меморіальну дошку.

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» присвоєно рішенням ХХІІІ сесії ХХІV скликання від 21.06.2004 року.

3. Чупринін Кирило Сергійович

Чупринін Кирило

Народився 22 липня 1975 року на Волині. Майстер спорту України міжнародного класу, багаторазовий чемпіон України з легкої атлетики, учасник двох Олімпійських Ігор (Атланта та Сідней), атлет Федерації Найсильніших атлетів України і перетягування канату з 2001 року. Має вищу освіту – (магістр фізичного виховання).

У 2004 році Кирило Чупринін – призер королівських Ігор Горців в Бремені, дворазовий рекордсмен Європи в метанні ваги на висоту (2005-2006 роки). В 2005 році в складі збірної команди України – срібний призер командного чемпіонату світу з богатирського багатоборства.

В 2006 році здобув титул чемпіону світу з богатирського багатоборства у складі збірної команди України, володар звання «Найсильніша нація планети-2006».

За програмою Ігор Горців - переможець Кубку світу та чемпіон Європи (Шотландія), бронзовий призер Чемпіонату світу в Плезантоні (США). До Вишневого переїхав у 1998 році.

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Чуприніну Кирилу Сергійовичу присвоєно рішенням XVI сесії V скликання від 12.06.2007 року.

4. Яремчук Леонід Антонович

Яремчук Леонід

Яремчук Леонід Антонович народився 6 жовтня 1927 року в селі Глезне Любарського району Житомирської області. Освіта середня-спеціальна. Після закінчення 10 класів, пішов вчитись до Вольського військового училища, пройшов курси підвищення кваліфікації офіцерського складу при Київському військовому окрузі.

З 1944 по 1975 рік служив в лавах Радянської Армії. Пройшов шлях від рядового до підполковника.

Після звільнення з лав Радянської Армії переїхав в м. Вишневе, працював на Київському м’ясопереробному заводі. Спочатку інженером, а потім - заступником директора Київського м’ясопереробного заводу. Після звільнення Леонід Антонович займався громадською діяльністю: очолював комісію по роботі з молоддю ветеранської організації міста Вишневе.

З 1997 року Яремчук Л.А. очолює Вишнівську міську раду ветеранів, інвалідів, учасників війни, військової служби і праці. За активну роботу організації нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня, почесними грамотами обласного, районного та місцевого рівня. Також за сумлінну службу в лавах Радянської Армії був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, медаллю «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», низкою ювілейних медалей.

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Яремчуку Леоніду Антоновичу присвоєно рішенням XХIІІ сесії VІ скликання № 1-01/ХХІІІ6-7 від 28.08.2012 року.

5. Юрковська Олена Юріївна

Юрковська Олена

Юрковська Олена Юріївна народилась 27 вересня 1983 року в м. Коломия. Інвалід І-ї групи (візочниця). Освіта вища. Закінчила державний Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Г. Сковороди. Представляє систему «Інваспорт». Член штатної збірної команди України з лижних гонок та біатлону серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату. На даний час проживає у м. Вишневе.

Олена почала займатися спортом в 1997 році в смт. Макарів під керівництвом заслуженого тренера України Каурайнена О.І. Першим видом спорту для Олени став настільний теніс, згодом волейбол сидячи. Олена стала членом Національної збірної команди України з волейболу сидячи. Згодом дівчина почала займатися лижними гонками та біатлоном і уже через рік досягла значних успіхів на міжнародних змаганнях.

В 1999 році Юрковська О.Ю. зайняла І місце на фестивалі юних гравців з волейболу сидячи (Голандія). А вже в наступному році взяла участь у Чемпіонаті Світу з лижних гонок та біатлону, де виборола 2 золоті та 3 срібні нагороди.

В 2001 році – приймала участь у розіграші Кубку Світу з лижних гонок та біатлону (Германія, Голландія, Швеція). В цьому ж році, завдяки керуючому Київським обласним центром соціального захисту населення Колеснику А.П., збулася мрія Олени – вона отримала протези! Перед цим їй було зроблено кілька операцій по підготовці до протезування.

В 2002 році на VIII Паралімпійських Іграх в Солт-Лейк Сіті посіла одне ІІ місце (біатлон) та три ІІІ місця (лижні гонки). Після завершення Паралімпіади Олені було присвоєно звання «Майстер спорту міжнародного класу України», а згодом «Заслужений майстер спорту України». Також була нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

В 2003 році на Чемпіонаті Світу в місті Байєрсбронн (Німеччина) з зимових видів спорту виборола 2 золоті (біатлон) та 3 срібні (лижні гонки) нагороди. На Чемпіонаті Європи з волейболу сидячи серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату посіла 4 місце та здобула ліцензію на Паралімпійські Ігри 2006 році в Канаді.

В 2006 році на Паралімпійських Іграх в Турині (Італія) завоювала 4 золоті (лижні гонки), 1 срібну (лижні гонки) та 1 бронзову медаль. За результатами виступів на цих змаганнях визнана кращою спортсменкою Паралімпіади 2006 року та нагороджена пам’ятною медаллю. Саме за ці заслуги в 2006 році Олені було присвоєно звання «Героя України» з врученням ордену «Золота Зірка».

Багаторазова чемпіонка України. На Х Олімпійських Іграх в 2010 році (Ванкувер) виборола 1 золоту (гонка, переслідування), 3 срібних (лижні гонки) та 1 бронзову нагороду. В 2011 році на Кубку Світу з зимових видів здобула 5 золотих та 1 бронзову нагороди.

Лауреат Премії Кабінету Міністрів України 2003 року «За внесок молоді в розбудову держави» в номінації «За спортивні досягнення». Лауреат спеціальної нагороди Міжнародного олімпійського комітету «Sport Star Awords» (2006 рік). Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Лауреат Всеукраїнської премії «Герой спортивного року» в номінації «Сильні духом» (2006 рік).

Нагороджена премією фонду В.Пінчука «Гордість України» в 2010 році.

Всього в активі Олени Юрковської на зимових Паралімпійських Іграх 15 золотих, 16 срібних та 17 бронзових нагород!

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Юрковській Олені Юріївні присвоєно рішенням XL сесії № 1-01/ XL 6-10 від 14.08.2014 року.

6. Корнійчук Володимир Петрович

Корнійчук Володимир

Відомий сучасний український письменник, театральний критик, журналіст, хореограф і музикознавець Володимир Корнійчук народився 1947 року в селі Цибулеві на Черкащині. Навчався у Цибулівській середній школі, згодом – у Крюківщинській. Закінчив хореографічний факультет Київського коледжу культури і мистецтв, театрознавчий факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, аспірантуру в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України.

Працював редактором у Головній редакції літературно-драматичних передач Держтелерадіомовної компанії України, старшим редактором відділу літератури журналу «Україна», літературним редактором видавництва «Музична Україна».

Понад двадцять років, перебуваючи на посаді головного редактора, очолював «Українську музичну газету», засновану Музичним товариством ім. М. Леонтовича у перший день Різдва Христового – 7 січня 1926 року і відновлену зусиллями Національної всеукраїнської музичної спілки у 1993 році. Володимир Корнійчук – один із подвижників у відновленні «Української музичної газети». Водночас – віце-президент Асоціації діячів хореографічного мистецтва з питань преси, нині очолює прес-центр Київської муніципальної академії танцю. На даний час також очолює журнал «Музика» Національного газетно-журнального видавництва, що діє під егідою Міністерства культури України.

Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Національної всеукраїнської музичної спілки, Національної спілки театральних діячів України, Національної хореографічної спілки України, Правління Українського фонду культури, Ради Київської обласної організації Національної спілки письменників України, Черкаського земляцтва «Шевченків край» у м. Києві.

Заслужений журналіст України, лауреат премії ім. Дмитра Нитченка Ліги українських меценатів, Міжнародної премії ім. С. Гулака-Артемовського, премії в галузі театрознавства і театральної критики Національної спілки театральних діячів України, літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото» та Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького Українського фонду культури, премії Національної всеукраїнської музичної спілки. Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня та Орденом Святого Архістратига Михаїла за заслуги у відродженні духовності України, яку Володимир Петрович популяризував на сторінках «Української музичної газети» упродовж двадцяти років. Також нагороджений Ювілейною медаллю з нагоди 25-річчя Українського фонду культури та медаллю «Почесна відзнака» Національної Спілки письменників України.

Автор книги новел, повістей і поезій у прозі «Шукачі женьшеня» (К., «Молодь», 1995); книги поезій у прозі «Усе те… бачив» (К., «Горудень», 1999), театрознавчих досліджень «Театр з аурою сонця» (К., «Стін», 2001), «Ave, Maria!» або Психологічні особливості акторської творчості Марії Заньковецької» (Ніжин, 2004), книги поезій у прозі «Я такий, як кольори у Реріха…» (К., «Поліграфцентр «ТАТ», 2005), фундаментальної праці «Роздуми про театр, музику, літературу…» (К., «Фенікс», 2007), яка охоплює 35-річний період творчої діяльності В. Корнійчука, книги поезій у прозі «Духовні роси», або Розсипані думки книгою зібрані» (К., «Кий», 2010), художньо-документальної повісті «Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки» (К., «Криниця», 2012), «Марія Заньковецька. Світова велич генія національного» (К., «Криниця», 2015 р.), а також автор численних прозових і поетичних публікацій, театрознавчих, музикознавчих і хореографічних аналітичних статей, рецензій, творчих портретів, есе, інтерв’ю, репортажів, надрукованих у вітчизняній і зарубіжній періодиці. Зосібно, у «Літературній Україні», «Культурі і життя», «Вісті з України», «Вітчизні», «Києві», «Дніпрі», «Україні», «Ранку», «Ятрані», «Дзвоні», «Січеславі», «Мистецьких обріях», «Театрально-концертному Києві», «Українському театрі», «Студіях мистецтвознавчих», «Віснику» («Herald», Канада), «Вільній думці» (Австралія), «Дуклі» («Dukl’a»,Словаччина); альманахах: «Вітрила», «Веселий ярмарок», «Буква», «Літературне сузір’я», «Україна – моя Батьківщина», «Калинове серце», «Слово, твоя Батьківщина», «Кленові журавлі»; антологіях поетів Київщини «Ота стежина в нашім краю», «Сльози пекучої пам’яті», «З глибин всенародного гніву».

Як автор, представлений у збірниках спогадів: «Маршал Вінграновський. Книга про поета», «Платон Майборода», «Україно, пісне моя!» та ін.

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Корнійчуку Володимиру Петровичу присвоєно рішенням XLІІ сесії № 1-01/ XLІІ6-18 від 20.11.2014 року.

7. Сальник Михайло Петрович

Сальник МихайлоСальник Михайло Петрович народився 19 жовтня 1946 року в с. Чулатово Новгород-Сіверського району Чернігівської області в сім’ї селянина. У 1961 році закінчив Команську восьмирічну школу, працював листоношею у колгоспі «Україна» Новгород-Сіверського району, завідуючим Команським сільським клубом. У ці роки закінчив 11 класів Новгород-Сіверської заочної середньої школи.

З вересня 1964 року навчався в Ніжинському педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя на філологічному факультеті по спеціальності російська мова та література. Після закінчення був направлений у на роботу в Блажівську восьмирічну школу Рокитнівського району Рівненської області, де працював вчителем російської мови та літератури.

З серпня 1969 року по травень 1970 року Михайло Петрович працював вчителем Корогодської восьмирічної школи Чорнобильського району Київської області. З 1971 року - відповідальним секретарем правління районної організації товариства «Знання». У 1984 році призначений на посаду директора Чорнобильської середньої школи №1.

У квітні-травні 1986 року брав активну участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. За мужність і самовідданість, високий професіоналізм та особливі заслуги при ліквідації наслідків аварії був нагороджений медаллю «За мужність» та нагрудним знаком «За мужність».

У серпні 1986 року був переведений з посади директора Чорнобильської середньої школи і призначений заступником директора по навчально-виховній роботі Жулянської середньої школи Києво-Святошинського району (у зв’язку з аварією на ЧАЕС).

З січня 1990 року Сальник Михайло Петрович призначений на посаду директора Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст. №4, де пропрацював до грудня 2014 року. Під керівництвом Михайла Петровича школа стала одним з кращих навчальних закладів району, посідала перші місця в рейтинговій системі серед всіх шкіл району, її учні неодноразово ставали призерами ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнських олімпіад з російської мови та літератури.

Працюючи директором школи, Сальник Михайло Петрович неодноразово був обраний депутатом Вишневої міської ради (1994-1998 роки), депутатом Києво-Святошинської районної ради Київської області (1998-2002 рр.; 2002-2006 рр.)

За багаторічну плідну працю в галузі освіти, успіхи в навчанні та вихованні дітей, активну громадську діяльність був нагороджений нагрудними знаками «Відмінник освіти України» (2001 р.), «Василь Сухомлинський» (2008 р.), відзнакою «За відданість справі» (2013 р.), неодноразово отримував подяки та був нагороджений почесними грамотами районної та обласної державних адміністрацій, Міністерства освіти та науки України, багато численних громадських організацій, зокрема, «Захист дітей Чорнобиля», Всеукраїнського об’єднання «Громада», Товариства охорони пам’ятників історії та культури» та інших. За заслуги перед Українською Православною Церквою був нагороджений грамотою Предстоятеля Української Православної Церкви та орденом «Святителя Феодосія Чернігівського» (2011 р.).

Звання «Почесний громадянин міста Вишневого» Сальнику Михайлу Петровичу присвоєно посмертно рішенням L сесії № 1-01/ L 6-4 від 25.06.2015 року.

Світлана ЯРЕМЕНКО

  • 13:15
  • 2607
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...